«Шановні співвітчизники! Пані і панове! В переддень річниці Помаранчевої революції, яка стала рубіжною подією для України і світу, я хочу говорити про ідеали Майдану і про виклики, які сьогодні стоять перед нами». Саме цими словами розпочиналось радіозвернення до народу Президента України Віктора Ющенка 19-го листопада 2005-го року, в якому він оголосив про підписання Указу №1695/2005 «Про День Свободи», який зараз відзначається… чи має відзначатися… як одне з найголовніших свят нової, демократичної, заможної країни.Що? Ви не відчуваєте, що живете саме в такій країні?! Та ви ворог національної ідеї, батенько! Ви не пам‘ятаєте про наші «ідеали» та «виклики»? Гаразд, давайте разом згадаємо те унікальне й модерне звернення Президента, всього лише раз продубльоване ним через три дні безпосередньо на Майдані Незалежності. (В подальшому спілкування з народом замінили урочисті прийоми того, що в нас має назву – не смійтеся! – політичної еліти).
«Одною з головних вимог Майдану була боротьба з корупцією. Цього тижня я підписав Указ «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції»… Я обіцяв, що кожен державний службовець звітуватиме про свої доходи і видатки. Ця вимога Майдану стане в Україні нормою».
Ну, мабуть, інколи варто довіряти іноземним незалежним експертам. Тим більше таким, які прихильно ставляться до української демократії. Так от, авторитетна міжнародна організація «Трансперенсі Інтернешенел» через три роки після згаданих запевнень Президента стверджує, що в Україні спостерігається погіршення ситуації з корупцією. Зі звітом організації погоджуються й вітчизняні експерти.
А європейській комітет, який об‘єднує країни у боротьбі із корупцією взагалі дійшов наступного невтішного висновку: жодної (!) рекомендація Ради Європи з цього приводу Україна не виконала. І це ми йдемо до Європейського Союзу!? Звітування держслужбовцями своїх доходів та прибутків – взагалі з області фантастики. Ненаукової.
Усе це надає право Т.Клименку, керівнику «Антикорупційного комітету «Межа», казати: «За Кучми була хоча б видимість боротьби з корупцією — при Президенті працював антикорупційний комітет, було прийнято антикорупційну програму до 2005-го року. А за останні три роки такого документа не прийняли, немає єдиної антикорупційної державної політики, системно ніхто цим не займається»
«Ми вимагали: «Бандитам – тюрми!» Як Президент України я зобов’язую правоохоронні органи розслідувати резонансні справи. Ті, хто організовував масштабні фальсифікації і змусив мільйони людей вийти на площі, повинні відповідати перед законом. Бандити сидітимуть у тюрмах! Подальше зволікання слідства я розцінюю як непрофесійність керівництва правоохоронних органів».
Тема ця цікава й самим щільним чином пов‘язана з темою боротьби з корупцією. Або принципової не боротьби з нею. Про усі її нюанси можна спитати колишнього губернатора Сумської області Володимира Щербаня, трохи поляканого американським правосуддям та й переправленого до України, де він і досі мешкає в теплі та добробуті зовсім не тюремного ґатунку. Чи колишнього київського губернатора Анатолія Засуху, що знаходиться в розшуку, мешкає в Росії і часом, кажуть, таємно навідується на батьківщину до дружини Тетяни, яка є недоторканим нардепом від Партії регіонів. Можна спитати і в знаного члена цієї партії, Бориса Колеснікова, репресованого, як він каже, свого часу новою владою та й спокійно відпущеного на свободу напередодні підписання відомого Універсалу єдності. Кого з ким єдності, невідомо тільки.
Так, багатьох можна спитати про «організацію масштабних фальсифікацій» та інші, більш значущі, гріхи. От тільки нікому. Бо той же Б.Колесніков, який прилюдно присягався після звільнення очолити всенародний рух «Україна без Ющенка» дивним чином захворів на амнезію, забув про свою присягу й питання «бандитам – тюрми» було знято з порядку денного. Воно, звісно, краще вже – «мандати – депутатам».
«Ми кричали: «Схід і Захід разом!» Як Президент я докладу всіх зусиль, аби ніколи питання мови, релігії, ідеології не розколювали Україну».
Ну, про це навіть смішно згадувати. Про «єдність» було вже зазначено вище. А що стосується розколів… То, будемо відверті, покололи останнім часом нас так, що іноді в межах однієї родини – не країни! - можна знайти непримиренних противників по питанню ставлення до членства в НАТО, або використання мови, або хрещення Русі, або… Багато цих «або» назбиралося за останні роки, але єдність намічається. Намічається єдність.
Адже нещодавно на прямому ефірі «5-го каналу» лідер єдиної в своєму роді партії «Єдиний Центр» Ігор Криль, відповідаючи на запитання ведучого, заявив просто й зі смаком, «як каже наш лідер Віктор Янукович…». І оговтався лише після зауваження ведучого. А хтось каже, що «ЄЦ» - партія Президента!
Тому не важко уявити новий Майдан, коли новий «наш лідер» не в помаранчевій краватці, в синьо-білих, як в Астерикса, штанях, кидатиме в маси полум‘яні слова: «Тисячі очей, які в дні помаранчевої революції дивилися на мене з надією, і сьогодні дають мені сили. Ваша віра надихає на наполегливу працю. Ваш подвиг спонукає бути вимогливим до себе і до своєї команди. Я звертаюсь до кожного з вас із закликом: Думайте по-українськи! Будьте патріотами! Пишаймося тим, що ми – українці! З Днем свободи!»
Павло Гнєдих,
"AVтограф", №47 (395), 20 листопада 2008 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар