Червоною ганчіркою для нового року Бика в російсько-українських стосунках стала проблема постачання газу. Як до нашої крани, так і до країн європейських. Втім, як Європа, так і Росія дещо віддалені від наших з вами осель, яким конче необхідно тепло. Саме через це висока політика, без перебільшень, торкнулась на початку року кожної української родини. Раптово усі ми стали фахівцями з газових питань. Такого, звісно, бути не може. Тому своїми думками з приводу цієї проблематики ми попросили поділитися людину, безпосередньо причетну до згаданої високої політики - народного депутата України від Блоку Юлії Тимошенко, кременчужанина Олега Бабаєва...- Олеже Мейдановичу, в чому причина нинішньої "газової війни"?
- Ну, по-перше, я порадив би усім не користуватися воєнною термінологією. Адже я сам колишній військовий і тому добре розумію, до чого можуть призвести розмови в такій тональності. По-друге, скільки існує політиків, стільки ж існує і пояснень причин сьогоднішнього ускладнення українсько-російських стосунків. Але, якщо відсторонитися від політичних уподобань і перейти в практичну площину, то стає зрозумілим, що пояснення одне - загострення світової економічної кризи, з якої кожна країна намагається шукати власний вихід. Подивіться, навіть країни єдиного Європейського Союзу не мають спільної позиції щодо розв'язання тієї ж самої газової суперечки.
- На жаль, здається, такої єдиної позиції немає і в межах єдиної України...
- Це не зовсім так. Не дивлячись на гострі протиріччя, що існують поміж українськими владними структурами щодо питань постачання українського газу, ними на початку цього року вдалося сформулювати єдину позицію. Шкода лише, що після підписання нових домовленостей можна прогнозувати, що усі можливі здобутки припише собі Секретаріат Президента, а усі негаразди залишаться для Кабінету Міністрів. Хоча корені цієї проблеми зростають не з цього і навіть не з минулого року.
- Але ж ви самі сказали, що справжньою причиною російсько-українського газового протистояння є проблеми світової економіки...
- ...але з вітчизняною специфікою. Важкий тягар, який несе уряд Юлії Тимошенко, полягає в тому, що він бореться з проблемами, створеними зовсім не ним. І не сьогодні. Згадаємо, коли на газовому ринку виникла сумнозвісна посередницька (а по-народному - спекулянтська) структура "Росукренерго"? А ще в 2004 році, коли українським "Нафтогазом" керував член Партії регіонів Юрій Бойко. Коли ця структура була запущена на внутрішній український ринок? А в 2006 році фактично з подачі Президента під технологічним супроводом тодішнього Прем'єра, члена "Нашої України" Юрія Єханурова. Такий "от тобі, бабуня, і Юріїв день"!
- Але ж сам пан Бойко останнім часом звинувачує у виникненні газових проблем особисто Юлію Тимошенко!
- А що залишається робити йому та йому подібним?! Ви уявляєте, які надприбуткові тіньові фінансові схеми руйнує Юлія Тимошенко! Вимикає отой пилосос, за влучним визначенням віце-прем'єра Олександра Турчинова, за допомогою якого з України висмоктується гроші в чиїсь кишені. Недаремно і українська Рахункова Палата, і російська, не дивлячись на останні розбіжності, разом вирішили перевірити структури, близькі до цих панів. Мені здається, що наслідки можуть бути сумні. Для них. Недаремно з їхньою гострою критикою виступив їхній же однопартієць Нестор Шуфрич. Можна по-різному ставиться до нього, але його поведінка в цьому питанні не може не викликати поваги. І дивує в цій ситуації позиція керівництва Партії регіонів, які мовчазно встали на бік згаданих вище "регіональних" ділків, не дослухаючись до думки інших членів партії. Втім, це - їхня внутрішня справа.
- Вибачте, але виникає враження, що внутрішні справи деяких партій впливають на добробут кожної української родини!
- Кожна українська родина має усвідомити, що без її допомоги усім нам буде дуже важко подолати наслідки останніх неприємних подій. Я маю на увазі і повсякденне енергозбереження в домашніх умовах, і сумлінну працю на своєму робочому місці з метою якнайбільшого зниження собівартості продукції або послуг... Адже будь-які катаклізми мають зворотній бік: вони змушують людину мобілізуватися для покращання стану справ. Тим більше в умовах ринкової конкуренції. Будемо відверті - росіяни чинять дуже грамотно. Під час світової кризи вони за допомогою виходу на ринкові ціни на газ підвищують собівартість продукції нашої хімічної та металургійної промисловості, основних їхніх конкурентів. У нас є резерви протидіяти цьому. Треба їх лише задіяти. І сказати спасибі Росії за те, що вона примусила нас до цього. З іншого боку і ми маємо допомогти нашим сусідам. Для чого вони платять за транзит газу через нашу територію? Нехай це роблять споживачі газу, а не його виробники. Тобто, європейські споживачі повинні приймати газ на російсько-українському кордоні, а не на західному, як зараз. Таким чином ми звільнимо росіян від їхніх витрат, отримаємо плату за транзит за світовими розцінками, а сама газотранспортна система стане невід'ємною частиною європейською. Але це - справа майбутніх переговорів.
- І хто їх вестиме?
- Сподіваюсь, що нинішній уряд. Адже саме він взяв на себе увесь тягар вирішення важких і нагальних проблем. Як ви гадаєте, якби Юлія Тимошенко думала не за державу, а за власні політичні рейтинги, невже ж вона давно не пішла б у відставку? Але вона - сильна людина не для містечкових чиновників, а для розумної країни, яка впевнена, що зміна влади в найближчий час законсервує та розтягне кризу не менше, ніж на десятиліття. При збереженні діючого уряду та його лідера ми маємо змогу подолати усі негаразди за два-три роки. Річ у тому, що коли криза сягає дна, вона починає там копати. Наше завдання - відібрати в неї лопату.
Розмовляв Микола Званцев
"АVтограф", №4(404), 22.01.2009 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар