І знову Київ - столиця нашої держави, роки якої вираховуються не одним тисячоліттям… Їзди нам десь 5-6 годин, а в голові думки, що скажеш, Києве, як зустрінеш, чи велике розчарування в тебе до моєї партії?Чи зустрінеш, як зустрічав минулі роки, коли проводилися акції протесту на твоєму майдані: "Україна без Кучми", "Повстань, Україно!", як 2004 р., 2007 р. на президентських та парламентських виборах?
Тоді ми робили все, щоб в Україні змінилося все на краще. Чи скінчиться це колись? А так хочеться спокійного гарного життя і щоб скінчилися протиборства.
Для мене - то може вже останній майдан, адже мені уже 70 років. А ось уже і під'їжджаємо до тебе, Києве, кого по праву називають красенем. Перебував часто в Києві, але якось не помічав такої краси. Вдивляюсь в оцю красу і подумалось, а може це казка у сні.
Київ виглядав на фоні осіннього, жовто-зеленого листя, був безмежно гарний, переливаючись сріблясто-золотавими куполами. І цей Дніпро-Славута - прикраса твоя, Києве, який славить нашу Батьківщину, прославив на весь світ своєю величністю, своєю здатністю ще в ті давні часи, носити на своїх чистих, повноводних водах, легендарні козацькі чайки із непереможними козаками. Так - це дуже гарно вдивлятися в цю красу, а за минуле наших пращурів наповнюється душа гордістю, адже ти предок тих поколінь. В пориві душевного піднесення промайнула думка, а може це ти, Києве, своєю неповторною красою підготувався до зустрічі своїх гостей. А ще зустрів ти привітними киянами і людьми, які були в цей день.
Шумливий, метушливий, наче бджоли у вулику, але виконувалась одна й та ж справа. Адже сьогодні як ви, кияни, так і ми, гості, обираємо кандидата в Президенти, дійсно достойну людину, прекрасного політика, економіста, признаного європейським товариством людину з величезною силою волі, з великою працездатністю, високоосвічену людину, людину, яка любить Україну, любить людей, які живуть разом з нею, і хоче все зробити, щоб український народ жив не гірше, ніж в європейських країнах і пишався, що він є громадянином України.
Це твоя мрія, Юлія Володимирівна, і вона обов'язково здійсниться, ти станеш Президентом цієї країни, Президентом нашої Батьківщини, бо ти цього гідна!
Так, багато перепон ставляться і ставитимуться на твоїй дорозі, адже олігархічно-корумповані клани все хочуть протиставити тобі, бо знають, якщо програють, вони підуть у небуття, а виграють, значить, підпорядкують усе собі і розтягнуть по своїх кишенях.
Це прекрасно розуміють більшість людей, а особливо кияни, адже саме тут проживає високоосвічена еліта.
Ось тому кияни і вулиці Києва зустрічають нас різноголосими плакатами з агітацією за Юлію Володимирівну Тимошенко: "Юля наша", "Юля, ми з тобою!", "Юленька, ми назавжди з тобою!". Неможливо перелічити все те, що було на плакатах і з чим рухались по вулицях як кияни, так і гості, тримаючи в руках чи прапорець з символікою Юлі, чи парасольки від дощу, на яких написи: "Юля", "Юля, ми з тобою". При тому, що як дорослі, так і діти ходили вільно, без колон, так, просто.
Все підкорено цьому дню, лише - Юля і її усмішка лише для вас, бо ви теж за Юлю і лише для неї все, і усі Юлії Тимошенко у вікнах квартир - символіка для Юлі.
Так, Юля, ти заслужила повагу до людей, до свого народу і цим відповідають вони тобі.
Ось на площі Незалежності переді мною стоять чотири дівчини, десь років по 19. І навіть схожі між собою. Кирпаті, симпатичні носики, білі брови і ясні-ясні очі, як озерця між деревами. Мені здалося, що вони не помічають нікого, крім себе, хоча ми стояли тіснувато - один до одного. Вони дивились на трибуну, де ось-ось появиться Юлія Тимошенко і, упевнившись, що не проґавлять вихід Юлі, в ці хвилини приміряли косичку до своїх голівок, так, як викладена у Юлії Тимошенко, та фотографуючись, і так було цікаво спостерігати, як вони туляться одна до одної, і то була справжня заплетена гарна коса в однієї з них, що є гордістю дівчат нашої України. Я запитав: «Звідки ви, дівчата?» «А ми кияночки, хіба не схожі?» - сором‘язливо відповіли.
Неможливо передати це все на папері. Потрібно бути там, в отій гущі людей, які виявляють одну і ту ж позицію, бачення, щоб відчути усе те прекрасне. В цій аурі, що знаходишся, неймовірне піднесення і гордість за свою країну, за своїх людей з безмежно доброю душею українців, а ще за ту партію, в якій ти перебуваєш.
Навіть проходить відчуття стомленості від довгого очікування основного дійства, яке відбувається тут, на майдані.
Та ось настала довгоочікувана хвилина. З'являється Олександр Турчинов і відкриває двохсоттисячне зібрання.
Виступають: один лідерів Партії «Реформи і порядок» Сергій Соболєв, наші бютівці Микола Томенко та Іван Кириленко, директор шахти "Донецьк Ровеньки Антрацит", а потім - вчений зі світовим іменем Б.Патон та перший Президент України Леонід Кравчук. Всі вони виступали на підтримку висування кандидата в Президенти Юлії Володимирівни Тимошенко.
Підтримуючи лінію правильного економічного розвитку України, політичного ставлення до інших країн.
Олександр Турчинов запропонував висунути від блоку партії "Батьківщина" кандидата в Президенти Тимошенко Юлію Володимирівну. Всі делегати , що були на майдані, відповіли: "Так, Юля!". І це двісті тисяч рук, піднятих "за".
Після цього вийшла Юлія Володимирівна, яку чекали на майдані Незалежності двісті тисяч з усіх куточків України. А неофіційно - набагато більше, а ще я впевнений, що Юлю чекали мільйони людей по телебаченню.
Це вона, Юля, непідкупна, впевнена у собі, неперевершений політик, прекрасний оратор, з блискучою пам'яттю, гарного орієнтатора в усіх ситуаціях, спроможного примусити дослухатися до себе навіть своїх опонентів.
Це вона - Юля - стоїть на трибуні перед нами, виголошуючи свою промову, спогади пройденого та завдання держави на майбутнє. Дивлюся, слухаю її і думаю, це сама природа подарувала нам Юлю, надзвичайну неприховану жіночу красу, великого інтелектуала, неначе чатувала на нового лідера нашої країни - Президента.
Тож щасливої дороги до задуманої мети тобі, Юля!
Ніжніша, від ночі, миліша від ранку
Струнка і прекрасна, як завжди усміхнена ти.
Вся в білім убранні, вся в білім серпанку.
Як біла лебідка, біліша лілеї - це Юля - це ти.
Тебе ми кохаєм, тебе ми чекаєм.
Тобі доручаємо долю свою.
Хай світиться сонце щоночі тобі у дорозі,
Щоб ти не спіткнулась, йдучи до своєї мети.
Хай стеляться квіти тобі у дорозі,
Коли ти ідеш, від душі.
Щоб збулися справи, задумані завжди тобою
Ми будемо вдячні, як завжди, тобі.
Тобі доручаємо справи держави, ми вірим тобі.
Ми будемо тилом надійним тобі.
І будем тебе захищати, ти тільки скажи.
Тебе ми благаєм порядок в державі навести.
Хай стелеться щастя тобі на дорозі,
І стеляться зорі під ноги тобі.
Щоб ти не спіткнулась і гарні ідеї були при тобі.
А ми обіцяєм не зрадити тобі.
Хай наші з тобою бажання здійсняться.
І доля держави, як сонце, всміхнеться.
Щоб в сім'ях українців завжди був достаток
А діти Вкраїни завжди усміхались.
П.Жовтяк, член Кременчуцької міської організації ВО "Батьківщина"
Члени кременчуцької організації БЮТ на Майдані
Немає коментарів:
Дописати коментар